Одним з найстрашніших злочинів гітлерівських загарбників було масове знищення єврейського населення, яке увійшло в історію - як Холокост (на івриті - Шоа або Катастрофа).

Судний день для єврейського населення Кіровоградщини , як і по всій Україні, настав 30 вересня 1941 року , коли айнзатцгрупи почали масові розстріли. Так страшною дорогою смерті в Кіровограді був шлях від синагоги до протитанкового рову, на місці якого нині стоїть скромний обеліск .

Багато євреїв Кіровоградщини були позбавлені джерел інформації про політику нацистів до них, а також можливостей евакуюватися. Тому вони залишилися в рідних селах і містах. Багато бажаючих виїхати навіть не отримали очікуваного дозволу на евакуацію.

Спочатку було звернення окупаційної влади про обов'язкову реєстрацію євреїв. Люди думали, що це робиться з метою підготовки до можливого переселення в інше місце, і тому добровільно вказували місце свого проживання, за якими їх відловлювали за завданням СД місцевої поліції.

Зима призупинила масові знищення євреїв. Уцілілим наказали пришити на одяг розпізнавальний знак - зірку Давида, і постійно носити його. Євреїв всіляко обмежували у пересуванні, їм забороняли ходити по тротуарах і обирати місце роботи на свій розсуд. Вони не мали права змінювати прізвище і місце проживання. В кінці 1941 року в деяких райцентрах нацисти виділили певні квартали, огородили все колючим дротом і наказали євреям переселитися туди. Так виникли єврейські гетто.

В період з кінця зими 1941 - весни 1942 року нацисти вирішили остаточно вирішити єврейське питання на Кіровоградщині, тому всіх уцілілих на той час євреїв знищували. Виняток зробили для особливо кваліфікованих фахівців, послугами яких гітлерівці деякий час користувалися.

Для ілюстрації Холокост на Кіровоградщині можна навести такі цифри: станом на 23 серпня 1941 року в Кіровограді було 4016 євреїв, а до 28 травня 1942 їх залишилося тільки 46.

В кінці 1965 року деякі обласні архіви за завданням ЦК КПУ підготували короткі доповіді «Про масові вбивства радянських громадян німецько-фашистськими окупантами». З яких можна дізнатися, що на Кущівці гітлерівцями було розстріляно 6 000 євреїв, однак жодного знака про це на місці розстрілу немає. Пропонувалося встановити пам'ятний знак, який був зроблений тільки за часів горбачовської перебудови.

Відомі також випадки коли деякі священики рятували євреїв, видаючи їм свідоцтва про хрещення, що рішуче присікалося окупаційною владою. Так, 29 жовтня 1941 року по гебітскомісаріатах був розісланий циркуляр, який зобов'язував священиків відмовляти євреям в хрещенні. Однак на Кіровоградщині священики православних храмів масово хрестили євреїв, попереджаючи їх про загрозу знищення. За деякими даними в день хрестилася по 70 чоловік.

Одночасно були факти прямої участі частини населення в грабежах приречених на загибель євреїв, видачі їх німцям.

Органами державної безпеки в післявоєнний час були розшукані і притягнуті до кримінальної відповідальності учасників розстрілу євреїв. Так, на початку 90-х років минулого століття аж в далекому Уссурійську Російської Федерації співробітниками Кіровоградського обласного управління Служби безпеки України було розшукано карателя Кравченко, на совісті якого десятки жертв, в тому числі євреїв. В очікуванні рішення російською стороною питання про екстрадицію державного злочинця вже старий Кравченко від страху помер.

Засуджений 19 березня 1969 року Кіровоградським обласним судом до вищої міри покарання - розстрілу, каратель - поліцай Д.Чорний. ^[70]

(За матеріалами - сайту Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору")