Першою антипожежною акцією в Єлисаветграді було розпорядження коменданта фортеці Св. Єлисавети від 31 червня 1767 року про заборону крити будівлі соломою.

Спочатку Єлисаветград не мав спеціальної пожежної команди, і пожежі гасилися силами самих жителів.

До 1815 р. пожежний обоз не мав своїх коней, їх наймали вже під час самої пожежі і вони прибували в обоз за бочками, після цього їхали до річки Інгул за водою і тільки тоді вирушали на місце події.

Тільки в 1815 р. пожежний обоз отримав 3-х власних коней, але це мало вплинуло на суть справи. І тільки після пожеж 1833 і 1834 р. почали прийматися більш рішучі заходи. 14 червня 1841 року було затверджено штат Єлисаветградської пожежної команди в складі Фельдфебеля і 10 пожежних служителів. Крім того, були прийняті суворі заходи протипожежної безпеки, всі жителі зобов'язувалися брати участь в гасінні, з'являючись на пожежі одні з водовозними засобами: ломами, сокирами, гаками. Військові частини, які були розміщені в місті, повинні були своєчасно з'являтися на пожежу і, крім охорони майна, брати активну участь в ліквідації самої пожежі.

З 1850 пожежна частина розміщується в одному з приміщень міських публічних місць на Перспективній вулиці поруч з міським бульваром (нині - площа Героїв Майдану). Тут було побудовано каланчу для огляду міста.

В кінці ХІХ ст. штат пожежної команди був збільшений. У нього входили: брандмейстер, фельдфебель і 30 пожежних служителів. Пожежний обоз налічував 22 коней, 6 брандтів, 2 лінійки, 5 парних пожежних бочок і 2 однокінні.

У 1887 р. для полегшення набору води були вимощені каменем під'їзд до Інгулу.

Але після того як в 1893 р. в Єлисаветграді було відкрито водопровід , ситуація набагато покращилася. ^[9]

У державному архіві Кіровоградської області зберігається лист члена правління Єлисаветградського пожежного товариства Дубровінського від 21 липня 1911 року, в якому він від імені Товариства просив у міській управи дозволу на будівництво пожежної частини на розі Великої Пермської вулиці та Фортечного провулку. На цьому документі чорнильний відбиток штампу «Препятсвий в техническом и пожарном отношении не встречается» та підпис міського архітектора Петра Федоровського. А нижче резолюція «разрешить» і дата – 21 липня 1911 року. Тобто, лист розглянули у день його надходження.

У цій же справі креслення «Проект кам’яного, покритого залізом, депо Пожежного товариства для побудови на міському місці, яке знаходиться в Єлисаветграді на розі Великої Пермської вулиці та Фортечного провулку». Унизу два підписи, але не П.Федоровського. На кресленні одноповерхова будівля з двома воротами для заїзду усередину гужових екіпажів. Над одними воротами великій фігурний аттик. У лівій частині фасаду вхідні двері, над якими аттик з люкарною. Між дверима та воротами – вікно. На креслення червоним олівцем домальовано з двору будівлі якесь службове приміщення.

До наших днів ця будівля, звісно, не збереглася. Але на її місці сьогодні також пожежна частина. А ці документи цікаві тим, що це чи не єдине поки що відоме креслення, на якому стоїть підпис Петра Федоровського, який був міським архітектором Єлисаветграда з 1 лютого 1911 року та 10 січня 1912 року. (По матеріалам : газета 21 Канал, №06 (1460), 06.02.2020 р. )