Євгенія Михайлівна Чабаненко народилася 12 листопада 1928 року в Малій Висці в робітничій сім'ї. Після закінчення Кіровоградського педучилища працювала на комсомольській, партійній, педагогічній роботі, очолювала педагогічні колективи 27-й і 34-й середніх шкіл міста.

З 1970 по 1986 рік Євгенія Михайлівна була заступником голови Кіровоградського облвиконкому. За активну трудову діяльність була нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора і "Знак Пошани", двома медалями та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Після виходу на пенсію Євгенія Михайлівна вела активну громадську діяльність, бо не уявляла свого життя без роботи. Працювала заступником голови ради обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, очолювала міську раду організації ветеранів війни, праці, Збройних Сил, обиралася депутатом міської ради.

Вона не була офіційним «добротворцем», не мала станів і дохідних посад, але вона творила добро щирим серцем, розумом, волею. Вона захищала людей від брехні і зла, своїм безкорисливим подвижництвом нагадувала про совість, людяність, яких багатьом в цьому світі не вистачає.

За роки роботи в облвиконкомі Євгенія Чабаненко так чи інакше була причетна до будівництва приміщень шкіл, училищ, інститутів, гуртожитків для цих установ, районних лікарень, комплексу обласної лікарні, госпіталю інвалідів війни, комплексів профтехучилищ, Ольшанської музичної школи, на базі якої був створений центр естетичного виховання учнів. А ще було побудовано багато дитячих садів, музичних і художніх шкіл, дитячих бібліотек.

За громадську роботу грошей не платять і нагород не дають. Але Євгенія Михайлівна заслужила найвищу з усіх нагород: шана і любов людську, вічну Пам'ять про себе.

25 вересня 2003 року на 75 році Чабаненко Є.М. пішла з життя. Це була така людина, яку в місті знали всі, тому все місто проводжав її в останню путь.

Рішенням 26 сесії 24 скликання Кіровоградської міської ради від 22 липня 2004 року Євгенії Михайлівні Чабаненко присвоєно звання Почесний громадянин міста Кіровограда.

Вона єдина жінка, яка удостоєна такої високої честі. ^[19]