Народився Олександр Ілліч 8 березня 1905 року у селі Шарлик в бідній селянській родині.

У 1932 році закінчив Військову школу імені ВЦВК.

У 1936-1937 роках молодий офіцер Родимцев брав участь в національно-революційній війні Іспанії проти фашистського режиму. 22 жовтня 1937 року за зразкове виконання особливого завдання в Іспанії був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

У 1939 році закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе.

У 1940 році брав участь у радянсько-фінській війні.

З 1941 року командував бригадою, потім дивізією і корпусом.

У роки Великої Вітчизняної війни Родимцев О. І. командував 5-ою бригадою 3-го повітряно-десантного корпусу, яка в 1941 році брала участь в обороні Києва. ^[17]

Про 13-ю гвардійську дивізію, яку очолив Родимцев, яка героїчно захищала Сталінград під час війни складали легенди. Також не менш бойових подвигів здійснили гвардійці Родимцева і на Курській дузі.

Коли корпус полковника Родимцева підійшов до Кіровограду, він мав назву "Полтавський" і пізніше був нагороджений орденом Червоного Прапора. У складі 5-ї гвардійської дивізії генерала Жадова корпус Родимцева весь час перебував на напрямку головного удару.

8 січня 1944 полковник Родимцев зі своїм корпусом вступив до Кіровограда. Переможну крапку у війні командир корпусу поставив на Ельбі, де зустрівся з військами союзників, а потім виступив на Прагу. На грудях мужнього командира корпусу Родимцева запалилася друга Золота Зірка Героя Радянського Союзу, а на плечах - генеральські погони.

Після війни Олександр Ілліч перебував на командних посадах в Радянській Армії, а у вільний від служби час брав в руки перо і писав книги. Він автор спогадів: «Під небом Іспанії», «На останньому рубежі», «Люди легендарного подвигу», «Гвардійці стояли на смерть», «Твої, Отечество, сини», «Машенька з Мишоловки», «За місто - герой Київ». У деяких з цих творів описані події, що відбувалися на землях Кіровоградщини.

На святкування 30-річчя визволення Кіровограда в 1974-му прибув генерал-полковник Олександр Ілліч Родимцев. Тут йому і вручили посвідчення Почесного громадянина нашого міста, якого він удостоєний 28 жовтня 1973 року.

Помер Родимцев О.І. 13 квітня 1977 в Москві. Сьогодні одна з вулиць міста носить його ім'я - вулиця генерала Родимцева . ^[10]