Пам'ятний знак першому храму Єлисаветграда - Святої Живоначальної Трійці.

Перша кріпосна Соборна Троїцька церква була дерев'яна і похідна. Вона представляла собою маленький одноярусний дерев'яний будиночок з двома невеликими на ній главами, а також дзвіницю.

Для гарнізону, а також для жителів форштадта в фортеці Св. Єлисавети в 1755 році за наказом сенату на площі посередині фортеці була побудована Соборна церква. В цьому ж році митрополитом Київським Тимофієм до собору був визначений настоятель протоієрей Іоанн Орловський, разом з трьома священиками, одного вікарія, два диякона, чотирьох дяків, два паламаря, одного псаломщика і однієї просфорня. Настоятель церкви одночасно очолював Єлисаветградської протопопію і отримував велику на той час плату 300 рублів на рік, користувався спеціально побудованим дерев'яним будиночком, а також мав землю під город.

В цьому ж році Синод замовив у петербурзького архітектора А.Ф. Віста проект кам'яної три престольної Свято-Троїцької церкви на заміну дерев'яної.

11 лютого 1804 року на побудову нової кам'яної церкви за велінням імператриці Катерини II було відпущено 10 000 рублів. Але ця сума залишилася не витраченою з причини, що споруда була припинена до особливої ​​резолюції, указом, отриманим з Новоросійської губернської канцелярії в 1766 році. Припускають, що Олександр Францевич Віст свій незавершений задум Свято-Троїцької церкви втілив в петербурзькому Андріївському соборі, використовуючи зроблені начерки, тільки змінивши масштаб і деталі.

У 1765 р. протоієрея Іоанна Орловського за нез'ясованих причин звільнили. 1 січня 1773 р. протопопом Єлисаветградської провінції затвердили настоятеля Свято-Троїцької церкви Павла Базилевича. До 1775 року всі церкви Єлисаветграда, крім кріпосної Свято-Троїцької і цвинтарної Петро-Павлівської (відома з 1773), - Успенська (відома з 1756), Знам'янська (відома з 1759), Володимирська (відома з 1762) - вважалися форштадтскими, тобто приміськими, тому що ще не існувало Єлисаветградського повіту з його цивільним управлінням, а канцелярія Єлисаветградської провінції перебувала в фортеці Святої Єлисавети.

У 1800 році була освячена нова п'яти престольна кам'яна будівля Єлисаветградської церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1801 році собор був переведений в щойно побудовану тоді в місті кам'яну Успенську церкву, замість дерев'яної.

Дерев'яна кріпосна церква, через руйнування була закрита в 1813 році. У 1816-1817 роках її розібрали і перенесли в місто Рівне, де використовували при будівництві Миколаївської церкви.

На місці колишньої церкви, посеред фортеці, перебував престол, біля якого в 1889 р. міським управлінням була побудована кам'яна каплиця для виносу в неї небіжчиків, померлих в міській лікарні, що знаходиться так само в фортеці Св. Єлисавети.

Біля церкви в фортеці Св. Єлисавети в 1768 р. був похований, який помер проїздом через тутешній край, вихователь Государя Императора Павла Петровича (в той час спадкоємця Всеросійського престолу Семен Порошин).^[1]

Свято-Троїцька церква була духовним центром міста в найскладніший період його формування, свідком і сучасником багатьох вирішальних подіє історії Єлисаветграда. Поки що її історія повністю ще не досліджена, зокрема невідомо початок історії церкви. ^[34]

Пам'ятник розташований на території фортеці, нині Меморіальний комплекс Фортечні Вали і являє собою дерев'яний хрест з мармурової табличкою, на якій викарбувані такі слова: «У цьому місці з 1755 по 1813 роки перебував перший міський православний храм в ім'я Святої Живоначальної Трійці».