Адреса: вул. Дворцова, 4

Телефон: (0522) 24-14-22

У 60-80 роках XIX століття в Єлисавеграді, як ніде на Україні, вирувало театральне життя. Плідно працював гурток любителів українського сценічного мистецтва, заснований І.К. Тобілевичем. Але постійного приміщення, де можна було б репетирувати і ставити спектаклі, колектив не мав. Місцеві жителі, пристрасні любителі мистецтва, порушили клопотання перед владою про будівництво постійного будинку для театру. Але клопотання загубилося в бюрократичних канцеляріях єлисаветградських чиновників.

Ідея мати в Єлисаветграді стаціонарний театр дозріла в глибині міського товариства після скасування кріпосного права і з виникненням аматорського гуртка професійного рівня під керівництвом М.Л.Кропивницького і І.К. Тобілевича (Карпенко-Карого).

До 1867 року театральні виступи влаштовувалися приїжджими гастролерами в тимчасово побудованих дерев'яних балаганах. На деякий час проблему приміщення артистів вирішив купець Плотников, який побудував великий за розмірами дерев'яний театр на розі вулиць Перспективною і Петровської , але проіснував цей заклад недовго: на початку 1850 року згорів дотла разом з усім театральним майном і реквізитом. Після цього єлисаветградські театрали збиралися у великому залі палацу купця Дружиніна, для театральних виступів іноді використовували манеж (з дозволу військових). ^[58]

У 1865 році інженер-полковник Георгій Васильович Трамбіцкій купив у міській управління ділянку землі за 76 рублів, на якому власними коштами побудував добротну будівлю - Зимовий театр .

Театр був створений всупереч всіляким царським заборонам.

Офіційне відкриття відбулося в 1867 році. Тоді в Єлисаветграді на Георгіївський ярмарок приїхала трупа відомого провінційного актора Григорія Олексійовича Виходцева, вона і зіграла першу виставу в новій будівлі. Можна навіть зазначити, що Виходцев і раніше відвідував Єлисаветград, але після відкриття Зимового театру він зі своєю трупою зупинився в місті з 1879 по 1881 роки, що була властива подорожуючим театральним колективам. ^[60]

З того часу місто приваблює до себе значну увагу відомих колективів і окремих виконавців з Росії, Італії, Польщі, Англії та ін.

Трамбіцкій Г.В. був власником театру до 1879 року. Потім театр належав відомому антрепренеру і акторові Милославському М.К., потім власниками були ротмістр В.Т. Кузьмицький (з 1883 по 1913 роки) і Елькінд (1913 - 1919 роки). ^[60]

В Єлисаветграді Марко Лукич Кропивницький зібрав трупу талановитих акторів і 27 жовтня 1882 року показав спектакль «Наталка Полтавка». З цього моменту М.Кропивницький відкрив нову сторінку української культури: заснував професійний театр, який пізніше отримав назву Театр корифеїв . Цей день - 27 жовтня 1882 року - і став вважатися днем ​​зародження першого українського професійного театру.

В 80-90-х рр. XIX ст. до складу знаменитої театральної громади, що діяла в Єлисаветграді, входили М.Л. Кропивницький, Г. П. Старицький, І. К. Тобілевич (Іван Карпенко-Карий), Г. К. Тобілевич (Микола Садовський), П. К. Тобілевич (Панас Саксаганський), Г. К. Заньковецька, Г. К. Садовська-Барілотті, Г.П.Затіркевіч-Карпінська та інші видатні майстри сцени.

Спогади відомого уродженця міста Дона-Амінадо (1888-1957):«Театр был выкрашен в ярко-розовый цвет, на фронтоне золотыми буквами так и было начертано: Храм Мельпомены… Четыре колонны поддерживают фронтон: направо – вход для публики, с левой стороны – святая святых: вход для артистов… Внутри театра все было, как надо. И вестибюль, и длинное фойе, и у каждого внутреннего входа в зал непроницаемые контролеры… Ложи и кресла были обиты потертым от времени темно-красным плюющем, с обязательной бахромой, отливавшей волшебным блеском керосиновых ламп под молочными абажурами. Центром притяжения был, конечно занавес, в тяжелых пыльных складках, тоже весь из темного пунцового бархата, с золотыми кистями по бокам и с узорно выведенными во всю длину многообещающим изречением: «Слезы облагораживают дущу»… »^[58]

Єлисаветградський театр до 1920 року змінив шість власників. А також багато разів міняв назви: в 1919 році називався "Червоний театр ім. Троцького"; в 1920 - "1-й радянський", Міський театр ім.Т.Г.Шевченка; в 1921 - "Перший радянський"; "Радянський ім.Шевченка"; в 1925 - Пересувний український робітничо-сільській ... 1933 (у зв'язку з капітальним ремонтом) театр ім.Т.Г.Шевченка відправляється Наркомосу УСРР для обслуговування новоствореної області в Чернігів. Очолює його художній керівник Г.Воловік.

На початку 1934 року театр переходить на стаціонарне обслуговування і назавжди залишається в Чернігові.

Наше місто залишився без театру. Під час утворення Кіровоградської області організовується новий театр, який отримує статус обласного закладу (з базою в м. Олександрія). У 1938 році першим директором стаціонарного театру був призначений Л.Шекідзе.

Друге народження цього культурного закладу відбулося в 1939 році, коли він став обласним музично-драматичним театром. А в жовтні наступного року йому було присвоєно ім'я М.Л. Кропивницького.

В роки Великої Вітчизняної війни театр працював в Туркменії, виступав перед населенням, в госпіталях і гарнізонах.

У 1944 році театр повертається з евакуації і назавжди осідає в Кіровограді. В цьому ж році йому офіційно присвоїли статус Кіровоградського обласного державного українського музично-драматичного театру імені М.Кропивницького .

По-справжньому ремонтом ніхто не займався. У новій владі не знаходилося грошей.^[5]

У грудні 1958 року колектив обласного музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького першим в республіці поставив п'єсу М.Кропивницького «Засмічені джерела», заборонена царською цензурою і знайдені в архівах Ленінграда.

Архітектура театру приваблювала домінуючими формами класицизму і частково бароко. Але внаслідок численних реконструкцій (в 1908 і 1911 роках), особливо невдалих реставрацій за радянських часів (в 1927, 1954-58, 1975-76 роках) театр повністю втратив первісний інтер'єр, була знівечена досконалість композиції його фасадів.^[58]

За Рішенням ЮНЕСКО в 1982 році широко відзначалося сторіччя театру (Документ ОРІ-80/ws/ 6-Addendum від 01.10.1981 р).

Спадкоємці корифеїв демонстрували своє мистецтво більш ніж в ста містах України, Росії, Башкирії, Татарії, Осетії, Молдови, Прибалтики, Білорусі, гастролювали у всіх районах Кіровоградської області.

У 2000 році в театрі було створено "Золотий фонд театру ім.М.Л. Кропивницького", на стенді якого занесені імена засновників театру і його сподвижників, які стояли біля колиски першого професійного театру, а також імена спадкоємців усіх років, які удостоєні високих почесних звань.

За роки незалежності театр взяв участь майже в тридцяти престижних театральних фестивалях, в тому числі семи міжнародних.

З 2002 по 2011 року колектив очолював художній керівник-директор театру заслужений діяч мистецтв України М.В. Ілляшенко, лауреат премій імені Володимира Винниченка та Марка Кропивницького.

Ухвалою колегії Міністерства культури і туризму України від 22 лютого 2006 року №2/11-г Кіровоградському обласному українському музично-драматичному театру ім.М.Л. Кропивницького присвоєно статус академічного .

З 31 грудня 2011 виконуючим обов'язки директора театру призначений заслужений працівник культури України І.В. Спінула, який є президентом обласної федерації спортивного танцю, керівником танцювального колективу «Конвалія», лауреатом премії Кабінету Міністрів України, Заслуженим працівником культури України, доцентом мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Винниченко .

З ініціативи народного депутата України Валерія Кальченка - 22 травня 2012 року прийнята Постанова Верховної Ради України № 4799-VI "Про відзначення 130-річчя від дня заснування Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л.Кропивницького", якій зокрема передбачається надання театру статусу Національного. ^[16]

У 2002 році, коли експерти визнали будівлю театру аварійним і непридатним для експлуатації. Театральний колектив був змушений тимчасово переїхати і виступати в залі заводу «Червона Зірка» . Про що свідчила вивішена напис.

Реконструкцію театру почали ще в 2004 році, але через високі вимоги до якості будівельних робіт часто змінювалися підрядні організації, не вистачало фінансування.

У 2011 році підрядна організація «Інтерресурси» взяла на себе всі зобов'язання і протягом року змогла виконати всі будівельні роботи по реконструкції театру.

На даху театру встановлено скульптурну композицію з трьох фігур грецької міфології: Талія (муза комедії і легкої поезії), Мельпомена (муза трагедії), Терпсихора (вважається покровителькою танців і хорового співу). ^[17]

Сцену обладнали сучасною технікою, а по оснащенню театр може конкурувати зі столичними театрами. Площа ліплення становить близько 5 000 квадратних метрів, а на позолоту інтер'єру внутрішніх приміщень театру було витрачено більше 1 000 квадратних метрів сусального золота.

Зараз архітектура театру об'єднує еклектизм радянського періоду з історичними формами бароко.

Будівництво Кіровоградського театру фінансували з державного бюджету, а проект - з обласного. Загальна вартість ремонтних робіт склала 125,065 млн.грн.

Поновлення реконструйованого театру з великим нетерпінням очікували всі жителі міста.

Офіційне відкриття театру відбулося 17 жовтня 2012 року. На церемонії відкриття брали участь український фінансовий і політичний діяч, Віце-прем'єр-міністр України - Міністр соціальної політики України Тігіпко Сергій Леонідович, голова Кіровоградської ОДА Сергій Миколайович Ларін і багато інших.

21 жовтня 2012 року на урочистому заході присвяченому 130-річного ювілею театру брав участь міністр культури України Михайло Андрійович Кулиняк.

У 2014 році керує театром - директор Володимир Єфімов .

Ось такий має вигляд квитка в театр.

Театр 1900 - 1984

Сьорікні Театр корифеїв – Кіровоградський академічний музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького – це головний символ і гордість нашого обласного центру. В сучасному вигляді він був реконструйований і відкритий у 2012 році до 130-річчя Першого українського професійного театру.

Проектувальники намагалися зробити новий театр максимально схожим на проект Трамбицького, в тому стилі, в якому він був відкритий. Але в первозданному вигляді відбудувати його було неможливо. В рамках реконструкції було добудовано 2 крила. Хол став значно більшим. Облаштували гардероб, збільшили залу, підняли сцену на 7 метрів. Будівельники використовували найновіші технології, встановили сучасну систему кондиціонування і опалення, використовували енергозберігаючі технології. Зал розписували сусальним золотом. Завдяки цим тоненьким листкам золота зал виглядає настільки шикарно, що аж подих захоплює. А якщо розвернути все ліплення на одну площу, то її розмір становитиме 5 000 квадратних метрів. Візерунки не повторюються, кожен ярус винятковий і рукотворний, їх ліпили найкращі майстри України. Гарні багряні сидіння приймають форму тіла, коли в них сідаєш. Дерево в інтер’єрі переважно кіровоградське, а граніт і мармур звозили із всього світу. А виготовлена в Санкт-Петербурзі завіса, на думку спеціалістів, гарніша, ніж у Маріїнському театрі, крім того просякнута спеціальним протипожежним вогнестійким розчином.

ДДля відродження театру залучалися найкращі спеціалісти з усієї країни та навіть з закордону.( газета 21 Канал, №42 (1496), 15.10.2020 )