Парк Перемоги або Міський сад існує вже більше 200 років. Розташований парк вздовж річки Сугоклея і водосховища в Кіровограді. Останнім часом щодо нього ведеться дуже багато суперечок, пов'язаних з приватизацією землі, екологією і сміттєвими звалищами, яких з'являється все більше.

Поки парк Перемоги не є приватною територією, там ще залишилися дуже гарні куточки природи.

Казенний сад в одній версті від Єлисаветграда на річці Сугоклея був створений в 1764 році генералом Мельгуновим за наказом імператриці Катерини II для постачання вищого двору фруктами та овочами. По суті, тоді це був не стільки сад, скільки город і баштан: вже в наступному році, 25 вересня, з Єлисаветградського казенного саду до імператорського столу були відправлені дині і кавуни.

Під час епідемій чуми 1770 - 1771 і 1783 - 1784 років поруч з Казенним садом (зліва при в'їзді, як пише Олександр Пашутін в «Історичному нарисі м.Елісаветграда») ховали померлих від страшної хвороби. Потім це місце засадили Неплодовими деревами, і з тих пір, більше двох століть, воно недоторканно.

Після утворення Катеринославського намісництва Казенний сад був переданий в завідування катеринославській казенній палаті. До цього часу царський двір уже втратив інтерес до Єлисаветградських фруктів та овочів, і в 1795 році сад здали в оренду губернському секретарю Левицькому за 32 рубля асигнаціями на рік.

В кінці XVIII - початок XIX століття сад носив назву Потьомкінського в пам'ять про перебування в цих місцях князя Потьомкіна Таврійського. До 1915 року в нижній частині саду, біля річки, ріс багатовіковий дуб, який теж називали Потьомкінським. За легендою, під цим дубом Григорій Потьомкін збирав військові ради перед облогою Очакова. Спил цього дуба до Другої Світової війни перебував в експозиції Кіровоградського обласного краєзнавчого музею , а потім згорів у час пожежі. Зараз спогадом про дуб служать лише легенди і поштові листівки кінця ХIХ початку ХХ століття з його зображенням.

Бували в цьому саду і Кутузов, і Суворов. Поруч з дубом було цілюще джерело, яке пізніше засипали.

У 1819 році за клопотанням Єлисаветградської міської громади та тодішнього міського голови Івана Фундуклея сад був переданий у власність міста. Херсонський губернатор граф Сен-Прі прислав до Єлисаветграда садівника «для приведення в пристрій саду на англійський смак». Якщо вірити повітовому землеміру Коропчінскому, спеціально запрошеному міською думою для складання характеристики саду, в грудні 1819 Виноградний сад займав 25 десятин 1 262 кв. сажні (близько 26 га), з них 96 кв. сажнів (1 га) займали могили померлих під час чумних епідемій. Втім, серйозних перетворень не було - запрошений садівник тільки розмітив парк «на англійський смак».

У 20-х роках тут бував Олександр Сергійович Пушкін.

У 1834 році повітовим містом став Бобринець, а Єлисаветград повністю перейшов у військове відомство. Сад також перейшов у відання військових. Тоді ж до саду була приєднана частина міської землі і була посаджена соснова алея. Площа парку на той момент становила 35 га. Керуючий округами Новоросійського військового поселення граф Остен-Сакен попросив у міської думи 1000 рублів на благоустрій саду. Як не дивно, військові буквально за пару років зробили те, до чого у міської влади не доходили руки. Вже в 1836 році тут був зразковий парк з квітниками, купальнями (для цього розчистили русло річки), танцювальним залом, ротондами і будиночками, в які на літо переїжджали вищі військові чини. Треба сказати, «шановним людям», які займали літні будиночки в саду, і в голову не приходило закрити парк для відвідувань, навпаки, саме в цей час Міський сад став місцем культурного відпочинку всіх єлисаветградців.

Після скасування військових поселень турбота про парк знову була покладена на міську думу. І парк знову закинули. Відновити колишню пишноту взявся вже міський голова Олександр Пашутін в кінці XIX століття.

У 1897 році тут було відкрито буфети для публіки, чотири рази в тиждень грав військовий оркестр, був побудований циклодром. Парк підсвічували і мав телефон з номером 294. Тоді ж сюди провели трамвайну лінію, влітку трамвай ходив в Міський сад до 23.00, восени і навесні - до 22.00, а взимку маршрут закінчувався на зупинку раніше - біля Пивоварного заводу.

У роки Громадянської війни Міський сад, зі зрозумілих причин, перетворився з місця відпочинку в джерело дармового палива для жителів навколишніх мікрорайонів. Тоді ж пішов на дрова і знаменитий Потьомкінський дуб. Але вже до середини 20-х років парк знову був парком, сюди приходили відпочити всією сім'єю, погуляти, викупатися. У 1937 році вперше була висловлена ​​думка про створення на базі парку Ботанічного саду. Ідея ця належала працівникам краєзнавчого музею. Але далі ідеї і кількох публікацій в газеті «Кіровоградська правда» справа не пішла. Перед початком Великої Вітчизняної війни в парку були створені всі умови для відпочинку: працювали атракціони, торгували буфети тощо. На той момент площа парку становила 39,5 га.

Зрозуміло, під час окупації парк дуже постраждав. У парку вирубали декоративні насадження, зруйнували сцену літнього театру, будівлі ресторану, спортивну та танцювальний майданчик, павільйони. Трамвайна лінія також була демонтована. Під час відновлення міста паркам і скверам надавали дуже велике значення. Тільки в 1944 році в парках Кіровограда було посаджено більше 20 тисяч саджанців! У 50-і Міський сад знову став улюбленим місцем відпочинку кіровоградців.

У 50-х роках це було зовсім дивне місце, сюди пішки ходили з Кущівки, Маслениківки, Биковської - скупатись, покататись на човнах, попити крем-соди або поїсти морозива, яке накладали ложкою в паперові стаканчики. Це все було «пролетарське», примітивне, напевно, за сьогоднішніми мірками, але який чудовий! У Міському саду був траншейний стенд для стрільби, тут тренувалася призер чемпіонату світу 1967 року Віра Верігіна! Було і футбольне поле ...

На початку 80-х керівник Ленінського райкому партії Сергій Ліновіченко зібрав директорів підприємств Ленінського району і доручив кожному доглядати за окремою ділянкою парку.

30 грудня 1968 року Кіровоградська обласна рада депутатів трудящих прийняв рішення зарахувати Міський сад до пам'ятників природи місцевого значення.

Депутати наступного скликання 6 червня 1972 року своєю рішенням віднесли Міський сад «до категорії заповідних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва».

9 червня 1984 року облрада оголосила національний парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва «Перемога» заповідним об'єктом, а відділ комунального господарства міськвиконкому прийняв на себе відповідне «охоронне зобов'язання».

28 лютого 1996 вже сесія Кіровоградської міськради зарахувала Парк Перемоги до категорії земель природоохоронного значення.

28 грудня 2001 року міська рада прийняла рішення створити на базі Парку Перемоги ботанічний сад.

2002 році висаджено понад 1500 саджанців кленів, беріз та дубів.

Сьогодні площа парку не дуже велика: від водосховища біля греблі трохи за дамбу і на північ до телецентру.

Дерева, на жаль, повільно знищуються. Ще залишилися сріблясті тополі (Pópulus álba), зустрічаються звичайні дуби, ясенелистного, клена гостролистого і клени-явори. Є дуже великі зарості бузку. А вздовж саме річки заросли верби і верби. На сонячних схилах росте досить багато сріблястого лоха (Elaeágnus). Серед квітів потрібно відзначити лісової тюльпан, який внесений до Червоної Книги України. Під час цвітіння велика частина квітів зривається для продажу місцевими жителями. Також крім широко поширених рослин є два види птицемлечника (Ornithogálum), двоквітковий крокус, великі галявини гусячого лука, їдкого очітка, запашних фіалок, мускарі і мати-й-мачухи. У вузьких місцях річки можна знайти ложноаіровий ірис. А на одному південному схилі з року в рік зростає кущ лугового прострілу ( сон-трава ). З червня на деяких схилах вздовж річки розквітають фіолетові болонські дзвіночки.

На пагорбах біля кар'єру до недавнього часу було кілька полян ковили. Але в 2008 році ці галявини були знищені господарями гранітного кар'єру. Також були завалені сміттям кілька джерел з питною водою.

Тваринний світ не надто різноманітний. Причиною цього є околиця міста. Але все ж взимку біля гранітного кар'єру була помічена зграя вовків. Іноді там можна побачити лисиць і зайців. Більш дрібні тварини: ласки, ондатри, миші, щури, їжаки, вужі та гадюки. В очеретах селиться дуже багато птахів: журавлі, чаплі, лиски, качки, очеретянки. Нерідко можна почути зозулю і солов'я. Гранітні брили на поверхні в своїх щілинах селять безліч ящірок.

Серед комах варто відзначити величезну кількість кравчиков-головачів, травневих хрущів і цвіркунів.

(За матеріалами - сайту Biz.kr.ua та сторінок сайту Природа Кировоградской области Достопримечательности, Прогулка по Горсаду (парк Победы) в Кировограде)