Система Orphus

Головна » Пам'ятники

Меморіал на честь загиблих працівників міліції Кіровоградщини

Дата додавання: 2013-08-15

Меморіал
Меморіал
Меморіал

У 2012 році перед входом в Кіровоградський міський відділ УМВС України та Науково-дослідно експертно-криміналістичним центром УМВС України з'явився гранітний камінь з табличкою: «На цьому місці буде споруджено меморіал на честь працівників міліції Кіровоградщини загиблих під час виконання службових обов'язків».

Дане рішення було прийнято тому, що список прізвищ всіх кіровоградських правоохоронців, які загинули на щоденній війні зі злочинністю, увічнений на меморіальному стенді, який встановлений в холі Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області. До недавнього часу про особистий подвиг загиблих міліціонерів було відомо в основному тільки їх колегам, начальству і родичам, люди повинні знати своїх героїв, причому знати поіменно.

На меморіальному стенді вигравірувані імена сімнадцяти працівників органів внутрішніх справ. Сім міліціонерів віддали життя в період Громадянської війни 1920 року, двоє - в 1947 році, вже після закінчення Великої Вітчизняної війни. Три співробітника правоохоронних органів Кіровоградської області загинули при затриманні злочинців або під час охорони громадського порядку за роки незалежності України.

Нагадаємо вам імена п'яти кіровоградських міліціонерів, загиблих при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з охороною громадського порядку і боротьбою зі злочинністю.

Сергій Досужий, загинув у віці 29 років.

30 березня 1988 року через Управління внутрішніх справ Київського міськвиконкому надійшло повідомлення, що в лікарні №12 міста Києва на операційному столі помер інженер дорожнього нагляду Кіровського РВВС Кіровограда лейтенант міліції Сергій Досужий.

У 1981 році Сергій закінчив Кіровоградський інститут сільгоспмашинобудування, відслуживши два роки армії, поступив на службу в Державтоінспекцію. На початку березня 1988 лейтенант Досужий був відряджений на курси підвищення кваліфікації працівників дорожнього нагляду ДАІ, організовані при Київському інженерно-будівельному інституті.

У Києві міліціонер з Кіровограда жив в готелі «Дружба», як багато хто з слухачів курсів. 29 березня після закінчення занять Сергій повернувся в свій готельний номер. Близько восьмої години вечора в двері номера постукала адміністратор і попросила міліціонерів які там знаходились заспокоїти розбушувавшого постояльця. 46-річний Борис Нікіфоров, фрезерувальник заводу радіоприладів, приїхав до Києва з Казані за туристичною путівкою. Того вечора він сильно перебрав міцних спиртних напоїв, після чого влаштував п'яний дебош - бігав по коридору за мешканцями готелю з ножем в руці.

Офіцери міліції, хоч і служили на інженерних посадах в ДАІ і на курсах перебували без особистої зброї, моментально відгукнулися на заклики адміністрації готелю про допомогу. Вийшовши в коридор, Сергій Досужий з колегами застав п'яного хулігана біля ліфта. Поруч стовпилися налякані постояльці готелю. Щоб знешкодити Нікіфорова, міліціонери взяли в руки по стільцю і притиснули хулігана до стіни. Коли Сергій міняв затерплу руку, сидіння стільця впало на підлогу. Нікіфоров скористався моментом, щоб вдарити міліціонера ножем в лівий бік... Через лічені хвилини на місце події прибули співробітники РУВС Києва, які обеззброїли і затримали вбивцю.

Карета «швидкої допомоги» миттю довезла Сергія Досужего в лікарню, у відділення реанімації. Однак врятувати життя молодій людині лікарі не встигли, в ході операції міліціонер помер від втрати крові. У Кіровограді у Сергія Досужего залишалися дружина і семирічний син.

Микола Карпенко, загинув у віці 39 років.

26 травня 1988 року з Голованівського РВВС надійшло повідомлення про те, що житель Голованівська Леонід Вдовиченко, який працював мотористом водонапірної вежі місцевого водоканалу, з одноствольної мисливської рушниці 16-го калібру застрелив свого зятя Володимира Сідоркова і дільничного інспектора міліції Голованівського РВВС майора внутрішньої служби Миколи Карпенка.

Вдовиченко можна було назвати добропорядним громадянином. Останні десять років - на момент інциденту - моторист сильно зловживав спиртними напоями, на цьому грунті регулярно влаштовував сімейні скандали. Відомо, що в 1984 році Леонід Вдовиченко добровільно лікувався від алкоголізму другого ступеня в Кіровоградському обласному наркологічному диспансері. Втім, через деякий час після лікування почав пити знову.

Коли 26 травня дружина Леоніда Вдовиченко прийшла додому, моторист вже знаходився в нетверезому стані. Між ними спалахнула сварка, Вдовиченко ображав дружину, після чого вона пішла на час до старшої дочки. Увечері жінка повернулася додому, її привіз зять Володимир на своєму мотоциклі.

У дворі будинку Леонід Вдовиченко з зятем обмінялися парою нічого не значущих фраз. П'яний моторист на хвилину зайшов в будинок, а у двір повернувся вже з мисливською рушницею в руках. Його дружина тут же кинулася бігти на вулицю, на ходу гукаючи зятя, щоб той якнайшвидше ніс ноги. Володимир Сидорков встиг зробити кілька кроків, перш ніж постріл з рушниці звалив його на землю. Почувши крики, сусіди викликали «швидку допомогу» і подзвонили в міліцію.

Для перевірки інформації на місце події виїхала озброєна оперативна група, у складі якої перебував і Микола Карпенко, який виконував в той день обов'язки помічника чергового по РВВС.

Під'їхавши до будинку Вдовиченко, міліціонери взялися за огляд території. До того моменту сусіди вже відвезли тіло смертельно пораненого Володимира Сидоркова в місцеву лікарню, у дворі будинку не залишилося жодних слідів пригоди, тож правоохоронці абсолютно не знали, з чим їм доведеться зіткнутися. Командир опергрупи в.о. начальника РВВС капітан міліції Віктор Озерний прийняв рішення обстежити будинок і першим зайшов в приміщення. Слідом поріг переступив Микола Карпенко. У будинку міліціонери нікого не знайшли, вже збиралися йти, але наостанок майор Карпенко взявся оглянути горище і піднявся по сходах до дверей горищного приміщення. Засівши на горищі Леонід Вдовиченко вистрілив міліціонеру в голову.

Далі в справу пішла «важка артилерія». Озерний по рації зв'язався з черговим райвідділу і дав команду підняти по тривозі особовий склад, озброїти його, видати засоби захисту і направити до місця надзвичайної події. Прибула на місце група захоплення оточила будинок, збройного злочинцеві запропонували здатися добровільно. Під прикриттям автоматників один з міліціонерів в бронежилеті і касці спробував пробратися на горище. Відкривши двері, він побачив, що вбивця висить на мотузці, прив'язаної до крокв даху будинку.

Олег Криницький, загинув у віці 32 років.

19 вересня 1998 року в центральну районну лікарню Голованівська з вогнепальним пораненням був доставлений старший оперуповноважений відділу карного розшуку кримінальної міліції Голованівського райвідділу старший лейтенант міліції Олег Криницький.

Напередодні Олег Криницький цілий день брав участь в операції «Правопорядок», що проходила на території області. Пізно ввечері, відзвітувавшись про виконану роботу, Олег з колегою Павлом Постоловським здали зброю до чергової частини і вирушили додому відпочивати. Міліціонери вийшли на перехрестя дороги Голованівськ-Ульянівка, і спробували зупинити попутку.

Поки Павло ловив машину, Олег стояв на узбіччі і розмовляв з дівчиною, яка також чекала попутного транспорту. У цей момент до пари, що мирно розмовляла підійшов нехто С.Левченко, житель Голованівська, сина якого Криницький два роки тому затримував за підозрою в скоєнні злочину (Левченко-молодший потім був засуджений). Левченко в пориві ненависті, що нахлинула напав на міліціонера, несподівано вихопив револьвер системи «Наган» і вистрілив лейтенанту в живіт... Постоловський кинувся на допомогу Олегу, однак Левченко, погрожуючи зброєю, наказав другому міліціонеру триматися на відстані. Тримаючи правоохоронців під прицілом, злочинець сів в машину і поїхав з місця події.

Олега Криницького відвезли в районну лікарню, де його прооперували. 23 вересня від отриманої рани міліціонер помер... 11-річна дочка міліціонера залишилася без батька.

20 вересня під час затримання в селі Берізки Вінницькій області С.Левченко покінчив життя самогубством, підірвавшись на гранаті.

Віктор Білоус, загинув у віці 43 років.

27 травня 2001 року під час затримання жителя Голованівська Віктора Красюка, підозрюваного в скоєнні тяжкого злочину, був смертельно поранений начальник Голованівського РУВС, полковник міліції Віктор Білоус. За час служби Віктор Іванович був відзначений 23 заохоченнями, в 1987 році був нагороджений медаллю «За бездоганну службу» третього ступеня.

В той день Віктор Білоус, згідно з графіком, чергував по райвідділу. О пів на одинадцяту вечора в кабінеті начальника відділу пролунав телефонний дзвінок - з приймального покою районної лікарні повідомили, що до них з ножовим пораненням поступив місцевий житель, приватний підприємець. По гарячих слідах правоохоронці з'ясували, що тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних відносин потерпілому завдав лікар-гінеколог районного територіального медичного об'єднання Віктор Красюк. Після орієнтування на розшук злочинця була відправлена ​​опергрупа з числа співробітників райвідділу. За даними дозвільної системи, за Красюком значилося мисливська рушницю 16-го калібру, тому все оперативники отримали бронежилети і табельну зброю - хто автомати, хто пістолети.

Красюк закрився в своїй квартирі. Опергрупа оточила будинок, але не стала штурмувати житло, так як разом з озброєним підозрюваним в квартирі знаходилася його дружина. Пропозиції вийти і здатися злочинець відкинув. Правоохоронці доповіли обстановку своєму начальнику, після чого Білоус, надівши бронежилет і шолом, особисто прибув на місце оточення. Полковник представився і ще раз запропонував Красюк здатися, пояснивши, що в разі відмови опергрупа виламає двері. При спробі вибити замок тараном двері відкрилися, з глибини квартири прогримів постріл, який смертельно поранив Віктора Білоуса. Після того як начальник райвідділу впав на підлогу, співробітник міліції випустив в напрямку відкритих дверей коротку чергу з автомата... Красюк спробував сховатися дворами. Тікаючи з рушницею в руках Красюк був помічений співробітниками міліції, один з яких чергою з автомата «скосив» злочинця. Секундами пізніше пораненого вбивцю закували в наручники.

Віктор Кабанов, загинув у віці 26 років.

17 листопада 2002 року, о 20:00, в приймальний спокій Кіровоградської обласної лікарні з діагнозом «проникаюче поранення серця» був доставлений оперуповноважений відділу розшуку злочинців і безвісти зниклих осіб УМВС в області старший лейтенант міліції Віктор Кабанов.

Ця трагедія сталася в неділю. Віктор разом з дружиною і півторарічною донькою гостював у свого знайомого. Увечері родина Кабанова вирушила на маршрутці додому. В районі вулиці Попова, вже по дорозі від зупинки до будинку, міліціонер побачив незнайомого чоловіка, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, який брудно лаявся на адресу перехожих і небезпечно розмахував штиковою лопатою. Віктор Кабанов представився співробітником міліції, зробив хулігану зауваження і зажадав припинити безлад. Скориставшись поганим освітленням частини вулиці п'яний чоловік накинувся на правоохоронця. В ході секундного зіткнення злочинець вдарив міліціонера заточкою в груди. Намагаючись захищатися, міліціонер з останніх сил вдарив нападника, після чого втратив свідомість.

За службовим обов'язком

Ніхто не змушував Віктора Кабанова вступати в перепалку зі злочинцем. Так само, як ніхто не змушував начальника Голованівського РУВС Віктора Білоуса особисто затримувати озброєного вбивцю. У фатальний для себе день інженер ДАІ з Кіровограда Сергій Досужий не брав участі в міліцейській операції в чужому місті, а навчався у вузі. Проте, міліціонерам не знадобилася чия-небудь спеціальна команда, щоб виконати свій обов'язок. Вони вступили в сутичку зі злочинцями, що розперезалися за велінням совісті. Олег Криницький та Микола Карпенко були застрелені просто через те, що вони сумлінно виконували свою звичайну роботу.

P.S. Кожен день тисячі співробітників органів внутрішніх справ виходять на службу, знаючи, що їм, можливо, через пару годин доведеться зіткнутися віч-на-віч з озброєним злочинцем. Оперативники, дільничні, патрульні щодня ризикують своїм життям, щоб той же озброєний злочинець не зустрівся в темному провулку з вами, вашими рідними та близькими.

( За матеріалами сайту: Кіровоград - новини та сайти.)

Схему розташування пам'ятника можна побачити на мапі:

Кількість переглядів: 3376


При використанні матеріалів сайту, гіперпосилання на офіційний сайт http://www.elisavetgrad.ho.ua обов'язкова

t>
  Наверх